М.Головач
Казка”Лисеняткова пригода” Жила собі була весела лисяча сім`я;
Мама-лисиця,тато-лис й малятко-руденьке лисенятко.
Маленьке лисенятко Вогнехвостик дуже любив рудий свій хвостик.
Усім його показував, хвалився.
- Нема такого, як у мене,- всім хвалився,
- Він замітатиме сліди, як треба.
З таким хвостом ковдри не треба!
А гарний він який , пухнастий,
Чудовий хвостик розпрекрасний!
Край лісу знаходилось шосе широке й асфальтоване таке,
А по ньому мчать машини швидко-швидко, беззупинно.
Про безпеку дитини лиси дбали , тому правила дорожні з нею вивчали.
Та маленьке лисенятко часто пустувало,
тому правил дорожніх і не пам’ятало.
І от одного разу лисенятко пішло гулять без мами і без татка.
І між дерев собі гуляло, і пісеньку таку співало:
“Маленький Вогнехвостик я рудий,
Веселий і розумний , і прудкий!
У лісі не знайдете ви такого,
Як я, сміливого й прудкого!”
Аж тут:
- Привіт! - до нього білченя озвалось.
Воно на гілочці ліщини гралось.
Лисенятко з білченям дружило,
без сварок,дуже добре жило.
Удвох гуляли, гралися співали й розважалися.
І ось пішли разом гулять, стрибати й пісеньки співать.
Через голови перевертались та з бігу змагались.
На зустріч ящірка біжить.
- Шановна ящірко, скажіть, чому якась сьогодні Ви не та,
чому у Вас нема хвоста?
- На шосе я його залишила, бо наїхала на хвостик машина.
Ой , друзі, жаху натерпілась я, і лиш одним втішаюсь я:
У мене хвостик виросте новий, навіть гарніший, ніж старий.
Вогнехвостик застрибав і радісно загорлав:
- Диво, диво, дивина! Це чудова новина!
Виявляється, хвости можуть знову відростати.
- Можуть, так, та на шосе, прошу вас, не йдіть.
Будьте в лісі та розваги тут собі знайдіть.
Та тільки ящірка побігла, а Вогнехвостик зразу:
- Підемо швидко на шосе, придумав я розвагу.
Як швидко машини не мчать, ми зможемо їх наздогнать.
Я вмію дуже швидко бігти, і навіть можу шосе перебігти!
А білченя йому:
- Забув ти, що на шосе не можна йти?
А лисеня йому на те:
- Та ну, пусте!
Та все ж вагалось білченятко:
- А як сваритиме татко?
Вже Вогнехвостик білченя благає:
- Підемо, нікому не скажем, ніхто і не взнає.
І ось - біля шосе за лічені хвилини.
А по дорозі мчать машини, машини, машини:
КАМАЗи, КРАЗи, АУДІ і Мерседеси
Гудуть мотори й шелестять колеса.
І от відважний Вогнехвостик,
Розправивши рудий свій хвостик,
Побіг чимдуж через дорогу,
забувши мамину і татову пересторогу.
Та що це? Що це так пищить?
Гальмує це машина.
А хто це під колесами лежить?
Руденьке лисенятко – ще дитина.
Спіткала біда Вогнехвостика,
Переїхала машина йому хвостика.
Тепер Безхвостиком усі його зовуть,
Бо хвостики у звірів вдруге не ростуть.
Засвоїло урок мале лисеня
і правила дорожні повторює щодня!
І ви, мої друзі, повинні їх знати,
Назавжди ці правила запам’ятати.
Правило перше: через дорогу ти лиш на зелене світло іди.
Правило друге: запам’ятай:
ніколи дорогу не перебігай!
Третє правило: не барись,
наліво, направо подивись,
Якщо машин нема,
через дорогу йти пора!
Четверте правило: ти не забудь,
на дорозі завжди уважним будь!
А п’яте правило звучить як пересторога:
Пустощі й ігри не любить дорога !
|
