Мета фонетичної
зарядки - закріплення вимовних навичок та
попередження їх розпаду.
Відомо, що деякі вимовні навики розпадаються досить швидко. Щоб попередити
їх розпад, корисно матеріали на такі звуки включати в фонетичні зарядки. В
таких умовах особливо важливе значення набуває характер мови педагога, оскільки
вона є зразком, який наслідує учень. Поскладова рівнонаголошена мова педагога
позитивно впливає на вимову учнів з
вадами слуху. Повторюючи за педагогом слово або речення, учень прагне відтворювати його
близько до зразка, і в першу чергу, звичайно, те, що він порівняно добре
впізнає (злитність, наголос, паузу, деякі звуки).
Фонетична зарядка проводяться на першому уроці,на уроках української мови,
на початку підготовки домашніх завдань, тривалість однієї зарядки не перевищує
3-5 хвилин.
Робота над вимовою на
загальноосвітніх уроках
У процесі загальноосвітніх уроків учитель повинен постійно здійснювати
контроль за вимовою учнів. В ході навчального процесу на будь-якому з уроків
учитель дає учневі установку перед його відповіддю, наприклад: «Говори добре»,
«Говори з наголосом». Подібні зауваження вчителя певним чином налаштовують
учня, змушують його мобілізувати свої уміння і навички усного мовлення. Дуже
важливо підтримати дитину, схвалити її, позитивно оцінити успіх: «Молодець!
Сказав добре » і т. п. Якщо учень говорить недбало, гірше своїх можливостей,
вчитель робить йому відповідне зауваження, наприклад: «Кажеш погано, повтори»,
«Кажеш неправильно, без наголосу. Послухай, як треба. Повтори »,« Кажеш погано,
пропускаєш звук ш. Послухай, як треба. Повтори ». Нерідко буває досить
похитування головою або руху пальця, щоб учень, який допустив фонетичну
помилку, схаменувся і повторив сказане вже правильно. Але для цього необхідне
знання вчителем особливостей вимови кожного з учнів класу. Помилки підлягають
виправленню тільки в тому випадку, якщо учень на вимогу або за вказівкою
вчителя може правильно вимовити відповідне слово. Оскільки на уроках немає
можливості приділяти багато уваги виправленню вимовних помилок окремих учнів,
вчитель повинен володіти прийомами швидкої корекції вимовних навичок. До них
належать:
1) вимога сказати краще;
2) показ дактильним знаком, в якому звуці допущена помилка (у тих випадках,
коли помилка допущена в звуці, автоматизованому у вимові учня);
3) показ окремих ознак артикуляції звуку:
- моделювання кистями рук;
- показ-нагадування вібрації крил
носа або гортані.
Такі прийоми точно відповідають характеру
відхилення в артикуляції, дозволяють на уроці без витрати додаткового часу
домогтися виправлення учнем допущених вимовних помилок. При виправленні
вимовних помилок дуже велике значення має дотримання учителем такту. З боку
учня може бути негативна реакція. Ці вимоги поширюються і на вихователів, які
проводять роботу з дітьми в позаурочний час.
Позакласна
робота над вимовою реалізується в різних організаційних формах:
ü фонетичні зарядка;
ü самостійна робота учнів над вимовою (виконання домашніх завдань);
ü робота над вимовою в процесі самопідготовки учнів і при проведенні різних
видів позакласних занять;
ü робота над вимовою в ході виконання режимних моментів і використання різних
життєвих ситуацій;
ü спеціально організоване спілкування з чуючими людьми;
ü підготовка до шкільних свят та участь у них.
Фонетичну зарядку в позаурочний час рекомендують проводити перед самопідготовкою домашніх завдань. При цьому
доцільно здійснювати спільне планування мовних зарядок для загальноосвітніх
уроків і позакласної роботи з урахуванням роботи над вимовою на індивідуальних
заняттях та фронтальних уроках з розвитку слухового сприйняття і корекції
вимови. До змісту та організації фонетичної
зарядки в позаурочний час пред'являються ті ж вимоги, що і в процесі
загальноосвітніх уроків. Мовний матеріал, що відпрацьовується на фонетичних
зарядках на загальноосвітніх уроках і в позакласний час може частково
збігатися.
Досвід показав, що учні з порушенням слуху можуть виконувати завдання для
самостійної роботи над вимовою тільки за умови, якщо вони придбали необхідні
для цього вміння під керівництвом учителя-дефектолога на індивідуальних
заняттях та фронтальних уроках. В основі організації самостійної роботи учнів
над вимовою лежить індивідуальний підхід. Робота над вимовою здійснюється також
у процесі самопідготовки учнів і проведенні різних видів позакласних занять.
Зміст мовного матеріалу при цьому визначається:
ü навчальними програмами загальноосвітніх предметів;
ü спеціальним словником і фразеологією, що потрібні для організації
спілкування при проведенні того чи іншого виду позакласних занять.
У процесі роботи вихователь здійснює контроль за вимовою учнів. У зв'язку з
цим особливого значення набуває вміння вихователя чути в мові учнів ті чи інші
вимовні помилки і вчасно їх виправляти. Від того, наскільки кваліфіковано зуміє
вихователь розпізнавати помилки в мові дітей, особливо помилки при відтворенні
звуків і їх сполучень, помилки ритміко-інтонаційного характеру, залежить вибір
правильних способів і прийомів їх усунення. Помітивши грубу помилку вимови,
вихователь повинен звернути на неї увагу учня і вимагати більш ретельно
повторити сказане. Виправлення вимовних помилок вихователем здійснюється
різними способами, в основі яких лежить використання можливостей збережених
аналізаторів. При цьому враховується реальне застосування того чи іншого
способу в залежності від ступеня стійкості мовного досвіду у даного учня, від
місця проведення занять, від оснащеності звукопідсилюючою апаратурою.
Рекомендується використання прийомів швидкої корекції вимови. Виправляючи
помилку в проголошенні звуку, не можна обмежуватися його правильним
відтворенням в ізольованому положенні. Необхідна правильна вимова всього слова,
в якому була допущена помилка.
Важливо, щоб в процесі всього корекційно - педагогічного процесу в закладі
та в умовах сімейного виховання дорослі (педагоги і батьки) здійснювали
контроль за вимовою учнів. Від єдності і сталості вимог багато в чому залежить
якість мовлення. Як підкреслюють
І. Г. Багрова, Ф. Ф. Рау,
Н.Ф. Слезіна, що виправлення
вимовних помилок слід здійснювати доброзичливо і коректно. Не слід перебивати
учня. Спочатку треба дати можливість висловити думку, і лише потім вказати на
допущені помилки.
Забезпечення ефективності корекційної роботи з розвитку слухового
сприймання та формування вимови досягається шляхом дотримання слухомовленнєвого
режиму, спільних зусиль усіх без винятку педагогічних працівників, батьків
учнів (вихованців).
Такий комплексний підхід створить умови для найбільш повного використання
залишків слуху учнями з порушеннями слуху у навчальній діяльності, сприятиме їх
соціальній адаптації та подальшій інтеграції в суспільство.
Виконання єдиних вимог, спрямованих на закріплення вимовних навичок
учнів, є найважливішою умовою формування розбірливої, зрозумілої для
оточуючих мови школярів
