Основним осередком виховання дитини була сім'я, і піклування про дитину в сім'ї починалось вже з вибору подружньої пари. Існувала сувора заборона на кровний зв'язок між нареченими і вживання спиртних напоїв у перший місяць після одруження. Майбутній матері не дозволялось виконувати важкої хатньої роботи, всі її бажання намагались вдовольнити, поліпшувалось її харчування, адже майбутня дитина повинна була народитись здоровою. Якщо сім'я не мала дітей, вона повинна була взяти на виховання сиріт. Найтяжчі злочини – дітовбивство і відмова від дітей – каралися смертю.
Обов'язковими атрибутами виховання у наймолодшому віці було годування материнським молоком та колисання під колискову, що сприяло росту і загальному розвитку дитини. У народній педагогіці немовля розглядається як неоціненна частка природи, і його виховання підпорядковується загальним законам. Принип природовідповідності вимагає будувати виховання з урахуванням особливостей природи. Тому дітям до трьох років дають повну волю для ігор та розваг, вгамовуючи їхню жвавість...