1. Не відмовляйтесь від проводів першокласника до школи, навіть у тому випадку, якщо не треба переходити вулицю. Досить скоро малюк зрозуміє, що ця дорога не прогулянка, а початок трудового дня.
2. У кожної людини має бути свій простір. Якщо у дитини немає своєї кімнати, організуйте хоча б робоче місце – письмовий стіл, де вона займатиметься своєю серйозною справою – навчатиметься. Це схвально й з огляду на правила гігієни – правильна посадка, що дозволяє зберегти поставу, правильне освітлення.
3. На окрему увагу заслуговує режим дня. Важливо правильно розподілити час навчання і відпочинку, оскільки головною причиною проблем із навчанням і поведінкою є підвищена стомлюваність, неможливість тривалої концентрації уваги. Не перестарайтесь і у виконанні домашніх завдань. Діти у віці 6-7 років мають займатись не більше півгодини, далі треба зробити перерву не менше ніж на 15 хвилин. Складіть режим дня і суворо слідкуйте за його дотриманням. Заплануйте час для обов’язкової прогулянки.
4. Школа суттєво змінює спосіб життя дитини. Однак варто потурбуватись про збереження різноманіття, радості і гри. У першокласника має залишатись достатньо часу для ігрових занять.
5. Підтримайте першокласника у його бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов’язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам’ятайте, що похвала й емоційна підтримка здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини. Хай дитина відчує задоволення від навчання.
6. Обговоріть із дитиною ті правила і норми, з якими вона зіткнулась у школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
7. Батьки мають бути у курсі всього, що відбувається у школі. Особливо це стосується сутності предметів і домашніх завдань. Будьте поряд із дитиною, впроваджуйте дружній контроль: "Ану поділись зі мною, що тобі задали? Як ти зрозуміла завдання? Як ти плануєш його виконати? Чи потрібна тобі моя допомога?"
8. У перші шкільні дні краще сідати за уроки разом із дитиною – поряд, так, щоб у разі потреби швидко зупинити її руку: "Зачекай, подумаємо разом". Але минає час, і дорослий відсувається. Він усе ще слідкує за кожною дією малюка, намагаючись направляти і поправляти його, але вже не простягує руку, а зупиняє словом: "Зачекай, подумай". Через 3-4 тижні, якщо у вас усе йде нормально, дорослий відсувається ще далі, в інший кінець кімнати, і "займається своїми справами" (читає книжку, в’яже, шиє), однак неухильно продовжує спостерігати за дитиною, даючи точні завдання і перевіряючи її результати роботи через певні проміжки часу. Через деякий час дитину можна залишати одну, не забуваючи про контроль результатів її діяльності. Так ви приучите дитину до вдумливої самостійності.
9. До того часу, поки ви не переконаєтесь, що в дитини виробилась відповідальність за виконання заданого, контроль має бути щоденним.
10. Під час виконання домашніх завдань психологи радять чергувати усні і письмові завдання, починаючи з важчих. При цьому бажані невеликі перерви з активними рухами.
11. Не дратуйтесь і не вважайте втраченим той час, який ви проведете, сидячи поряд із дитиною за письмовим столом.
12. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомоги. Своїм невтручанням ви повідомлятимете їй: "Із тобою все гаразд! Ти, звичайно ж, упораєшся!"
13. У жодному разі нічого не робіть за школяра.
14. Якщо дитині важко і вона ладна прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але беріть на себе тільки те, що вона не може зробити сама. Решту дайте можливість зробити їй самій. Поступово передавайте дитині нові дії у міру їх засвоєння нею.
15. Не треба ставити жодних умов. Це привчить дитину робити щось тільки заради чогось. Бажання навчатись має постійно бути її потребою. Навчання зі страху бути покараним призводить до того, що в дитини виробляється відраза до навчання і школи.
16. Уникайте у своєму спілкуванні з дитиною образ типу "телепень". А то вона може вам повірити.
17. Пригадайте слова, які найчастіше говорять батьки, коли їх син чи донька повертається зі школи: "Які сьогодні оцінки?" Спробуйте інакше. Зустрівши малюка у шкільному вестибюлі і прямуючи додому, запитайте у нього: "Що сьогодні на уроках було цікавого? Що тобі сподобалось, а що засмутило?"
18. Якщо вас щось непокоїть у поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтесь звертатись по пораду і консультацію до учня чи шкільного психолога.
19. Не пропускайте труднощі, ймовірні у дитини на початковому етапі оволодіння навчальними навичками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, спробуйте упоратись із ними на першому році навчання.
20. Разом зі школою у житті вашої дитини з’явилася людина більш авторитетна, ніж ви. Це вчитель. Поважайте думку першокласника про свого педагога.
http://vechirka.ck.ua
|