Матеріали до уроку з образотворчого мистецтва в 3-му класі за темою № 24:
Розширення знань про український національний костюм, його деталі. Узгодження форми (деталей одягу) з декором. Цілісність форми. Художньо – творче завдання: «Одяг для казкових героїв» (Акварель, гуаш, пензель, фломастер, кольоровий папір)
Підготувала вчитель початкових класів Першої міської гімназії спеціаліст вищої категорії Бойченко Людмила Миколаївна
2008р
1. Терміни і поняття. Форма – в образотворчому мистецтві до категорії художньої форми належать конкретна розробка сюжету, композиції, а також типаж малюнка, кольорова побудова картини (в малярстві), пластична обробка матеріалу (в скульптурі), об’єм, просторовість, світлотіньова побудова тощо. Декор –система, сукупність декораційних елементів (прикрас) в архітектурі та прикладному мистецтві. Цілісність – естетична якість форми, зорове злиття, нероздільність та взаємна гармонія усіх її частин. На рівні художнього формотворення – композиційна якість, смислова цілісність твору мистецтва. Протилежне значення – дрібність, деталізація. 2. Національний костюм є виявом національної самосвідомості, етнічної самоідентифікації і водночас могутнім засобом їх формування, утвердження як в індивідуальній, так і в суспільній свідомості. Костюм має яскраво виражений знаковий характер, визначає приналежність людини, у даному разі - етнічну. Він створює художній образ, втілює естетичний ідеал нації. Знаходять в ньому вираз і етичні норми, уявлення. Костюм складався протягом століть, тому втілює в собі й історію нації, її національні цінності. Костюм — частка народної душі. Велике історичне та художнє значення українського народного костюма безумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі. Розвиток українського костюма на всіх його етапах відбувався в тісному зв'язку з іншими культурами. Традиційне вбрання розкриває глибинне коріння історії українського народу, пов'язане з ранньослов'янським періодом, а особливо з найвищими досягненнями культури Київської Русі. Невід'ємною ознакою українського традиційного костюма є комплексність. Основними складниками комплексів убрання були натільний, поясний (стегновий), нагрудний і верхній одяг; особливу роль у комплексі відігравали головні убори, пояси, з'ємні прикраси, взуття. Кожний із компонентів виконував своє призначення, відрізняючись матеріалом, конструкцією, орнаментально-колористичним вирішенням, оздобленням, а також способом носіння та з'єднання одного з іншим. Деталі костюма варіювалися залежно від різних побутових ситуацій, характеру праці, звичаїв, обрядів, сезону. В особливо урочистих випадках (наприклад, на весіллі) одягався весь комплекс, виступаючи важливим соціальним покажчиком, підкреслюючи майновий і сімейний стан людини, її вік, національну приналежність, регіональні ознаки. В цілому традиційний костюм українців можна назвати цілою скарбницею духовної культури народу, що притаманними їй специфічними способами відбиває його національний характер. національні цінності.
Різноманітний і барвистий був народний костюм. Жіночий одяг складався з вишитої сорочки (сорочки - тунікоподібної, поликової або на кокетці) і незшитого одягу: дерги, запаски, плахти (з 19 століття зшитої спідниці); у прохолодну погоду носили безрукавки (керсетки, кептари та ін.). Дівчата заплітали волосся в коси, укладаючи їх навколо голови та прикрашаючи стрічками, квітами або надягаючи на голову вінок із паперових квітів, строкатих стрічок. Жінки носили різні чіпці (очіпки), рушникоподібні головні убори (намітки, обруси), пізніше - хустки. Чоловічий костюм складався з сорочки (з вузьким стоячим коміром зі шнурком), заправленої в широкі або вузькі штани, безрукавки та пояси. Головним убором служили влітку солом'яні брили, іншим часом - повстяні або каракулеві, часто так звані смушкові (зі смушків), циліндроподібні шапки.
Найпоширенішим взуттям були постоли з сирицевої шкіри, а в Поліссі - личаки (постоли), серед заможних - чоботи. В осінньо-зимовий період і чоловіки й жінки носили свиту й опанчу - однотипну з каптаном довгополий одяг з домотканого білого, сірого або чорного сукна. Жіноча свита була приталеною. У дощову погоду носили свиту з каптуром (кобеняк), узимку - довгі кожухи (кожухи) з овчини, у заможних селян покриті сукном. Характерні багата вишивка, аплікація і т.ін.
Деталі жіночого костюму.
Запаски та спідниці
Сорочка Сорочка з керсеткою, юпка
Кептар Кабат
Свита Хустини
Вінок Чільце
Коралове намисто Гердан Дукат
Шкіряні постоли
Черевички. Туфлі. Деталі чоловічого костюму
Сорочки.
Шаровари, пояс, чоботи, шапка. Кожух
Кептар. Кабат.
Свита. Чоботи.
Пояс. Солом’яний капелюх. Тлумачний словник Сорочка - натільна білизна або одяг для верхньої частини тіла, що надягають поверх білизни. Запаска – старовинний український жіночий одяг, що складається з двох окремих полотнищ вовняної тканини із зав’язками у верхній частині; ще – фартух, який носять із спідницею чи плахтою. Керсетка– жіноча безрукавка з легкої тканини, спереду прикрашена вишивкою. Кептар – хутряна безрукавка, прикрашена кольоровим шнуром, вишивкою, металевими ґудзиками. Жупан – старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром, що був поширений серед заможного козацтва. Кожух – верхній зимовий одяг із великим коміром, пошитий з овечої шкури хутром до середини. Плахта – старовинний жіночий одяг типу спідниці, що складається з двох пілок картатої вовняної тканини, зшитих до половини. Свита – старовинний верхній і чоловічий одяг з домотканого сукна. Юпка – верхній одяг жінок, що своїм виглядом нагадує свиту, але шиється з китайки, без коміра. Очіпок – старовинний головний убір заміжньої жінки у вигляді шапочки. Чільце – обручик, брамка, оздоблена перлами, самоцвітами, одягається над чолом. Бриль – головний убір із широкими полями; капелюх. Ґердани – шийні прикраси з бісеру. Дукати- золоті монети, нанизані на нитку разом з намистом. Згарда- намисто з литих мідних хрестиків, нанизаних на ремінчик, шнурок або дріт. Дробинка- намисто, виплетене у вигляді стрічки з дрібних кольорових намистинок- « пацьорок».
Оздоблення деталей одягу. Найвиразніше ж етнорегіональна визначеність українського одягу виявлялася в способах його оздоблення, оскільки вони відтворювали зональні художні традиції, вплетені в своєрідність ментальності населення того або іншого регіону. Найбільшої уваги надавалося вишивці, оскільки насамперед вона у символічних образах несла інформацію і про етнічні та етнорегіональні художні традиції, і про естетичні уподобання жінки, її художній смак, і про світоглядні уявлення людей окремої місцевості.Найбільш ретельно оздоблювали сорочки — рукава, комір, полики, поділ,власне, всі частини, які були на виду. В узорному ткацтві майже до XIX ст.переважав геометричний орнамент, у тому числі й у вишивці, виконуваній здебільшого «низзю» й «гладдю». З кінця XVIII ст. поширюється рослинний орнамент, виконуваний «гладдю» та «хрестом»: геометричний орнамент зберігався лише на Поліссі, Буковині, Закарпатті та деяких районах Прикарпаття. Населення окремихрегіонів віддавало перевагу «своїм» кольорам та їх сполученням, зумовленим регіональними традиціями та природними можливостями. На Чернігівщині,Полтавщині та Слобожанщині побутувала вишивка білого кольору з домішками інших відтінків. На Середній Наддніпрянщині воліли оздоблювати червоно-чорним орнаментом, у Поліссі —червоним, у Закарпатті та Буковині — багатокольоровим, на Поділлі й Волині,як і серед бойків Карпат, сорочки прикрашалися килимовим лінійно-геометричним узором переважно чорного кольору Відповідно до усталених художніх уподобань щодо кольору вишивок застосовувались аналогічні кольори і в окремих видах одягу. В Поліссі, наприклад, надзвичайно поширені були спідниця-андарак та літник червоного кольору, в Галичині — білі полотняні, нерідко гофровані сукні, на Київщині — червоні та сині. Те ж саме стосувалось і взуття (перевага віддавалася червоним, жовтим та чорним кольорам), і поясів, найрозповсюдженішим кольором яких майже повсюдно в Україні був червоний.
Загадки 1. Сидять два коти, в них 4 хвости. 2. В день – завзяті та проворні: можем бігати, стрибати. А вночі ми безпорадні, Бо лягають ноги спати. (Черевики) 3. Топчуться разом – один на порозі, другий на дорозі. 4. Вдень з ногами, а вночі без ніг. 5. Як ходить, то повне, як стоїть, то порожнє .(Чоботи) 6. Вдень – як обруч, уночі – як вуж, хто відгадає – буде мій муж. (Пояс) 7. Має крила, та не літає. (Капелюх) 8. Біла, руката, безнога, цибата. При всякому ділі у тебе на тілі. (Сорочка) 9. Одною дорогою пішов – дві дороги знайшов. (Сорочку одягнути) 10. Вдень за мене б’ються, а вночі цураються. (Чоботи) 11. У лісі пас, у хліві спав, у шевця сидів, до коваля повертав, людям служити став.(Чоботи)
Народна мудрість
1. Завірюха – треба кожуха. 2. Вбрався в жупан, та й думає, що пан. 3. Який пан, такий і жупан. 4. Нашій Горпині гарно і в хустині. 5. Найкращий парубок Микита, що на ньому сіра свита. 6. Жупан, як жупан, аби добра шапка. 7. Носить голову тільки для шапки. 8. У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна, та й та біла щодня. 9. Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті. 10. Рукава, як писанка, а личко, як маків цвіт.
Фразеологізми 1. Народитись в сорочці – минути небезпеку. 2. Вплуталась, як Настя в лапті – потрапила в біду. 3. Вивернути кожуха – проявити негативні емоції.
Сорочка – вишиванка Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами,- Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Д. Павличко
Український козачок А у нас сьогодні свято, Дуже весело мені, Зараз буду танцювати В українському вбранні. Усвятковій вишиванці, У коралях і стрічках, Вийшла взута у сап’янці На високих каблучках. І. Гнатюк
Мама вишила мені
Мама вишила мені Квітками сорочку. Квіти гарні, весняні: -На, вдягай, синочку. В нитці – сонце золоте, Пелюстки багряні. Ласка мамина цвіте В тому вишиванні. Вишиваночку візьму, Швидко одягнуся. Підійду і обійму Я свою матусю В.Крищенко
Ф.Г.Кричевський.Автопортрет В.А.Тропінін. Дівчина з Поділля у білому кожусі. 1804-1807 р
С.М.Прохоров.Жниці.1922р. Ілюстрація до української народної казки «Язиката Хвеська» Ілюстрації до українських народних казок
«Яйце – Райце» «Рукавичка»
«Курочка Ряба» «Котик і Півник»
Практична робота «Одягни та оздоб вбрання казкового героя» 1. Розглянь малюнки та обери казкового персонажа. 2. Уяви, з яких деталей одягу складається його костюм. 3. Відшукай межі цих деталей, познач їх олівцем. 4. Затонуй відповідні деталі одягу з допомогою акварелі або гуаші. 5. Обери рослинний чи геометричний орнамент для декоративного оздоблення деталей одягу. Нанеси його фломастером, гелевою ручкою або виріж та наклей з кольорового паперу. 6. Намалюй предмети, які можуть доповнити костюм казкового персонажа.
Запис музики до пісень « Вишиванка», « Два кольори» знаходиться у папці « Музика».
Література та джерела інформації 1. Олекса Воропай. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис.-К.:Оберіг,1991.-442с. 2. Пасічний А. М. Образотворче мистецтво: Словник – довідник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. -165 с. 3. Леся Вознюк. 1000 загадок. – Тернопіль: Підручники й посібники, 2006.- 140 с. 4. Українські загадки: збірник для дошкільних та шкільних закладів. – К.: Боривітер, 2001. – 205 с. 5. Журнал. Розкажіть онуку, №11-12,2002. 6. http://svitlytsia.crimea.ua/viewimg.php?f=images/articles/2003_1477.jpg&hsize=150 7. http://sweetukraine.narod.ru/odyag/odyag1.html 8. http://uart.ucoz.ru 9. http://zakladka.org.ua/search-український-одяг.html 10. http://zakladka.org.ua/search-український-одяг.html
